МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з питань нотаріального посвідчення заповітів Нормативна база Загальні вимоги до посвідчення заповіту....

  • Бюджетный процесс, его участники, их полномочия
  • Дошкольное образование
  • Сущность и виды, принципы инвестиционной политики предприятия
  • Мотивы учебной деятельности
  • Общий перечень документов для оформления туристской визы в Грецию для учащихся граждан РФ:
  • Глава 4. Наделение органов местного самоуправления отдельными государственными полномочиями
  • Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів
  • Дополнение к практической работе № 2 1. СВЕДЕНИЯ, НЕОБХОДИМЫЕ ДЛЯ ВЫПОЛНЕНИЯ РАБОТЫ 1.1. Представление вариантов использования...
  • ГОСУДАРСТВЕННОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ «НОВОСИБИРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ...
  • Тематическое планирование 7 класс.
  • СЕМЕЙ ҚАЛАСЫНЫҢ МЕМЛЕКЕТТІК МЕДИЦИНА УНИВЕРИТЕТІ ҚОҒАМДЫҚ ДЕНСАУЛЫҚ САҚТАУ ЖӘНЕ ИНФОРМАТИКА КАФЕДРАСЫ
  • Друзья! Многие из Вас посетили этот замечательный спектакль. Но мы знаем, что еще большее количество людей (в особенности, тех,...
  • Краткие сведения о заземлении и заземлителях. Расчет защитного заземления по исходным данным ρ= 100 ∙ 2,7 = 270 Ом м. , . , =28 Принимаем...
  • III. Работа по новой теме.
  • На этой странице:
  • (Для этих четок можно использовать бусины любого рода: и костяные, и каменные, и стеклянные, и из раскрашенного дерева, и керамические.
  • Министерство образования и науки Российской Федерации Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего...
  • Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій в Україну
  • Интересы учителя и учеников 3 страница
  • ПЕРЕЛІК питань, що виносяться на модульний контроль по змістовному модулю „ОСНОВИ ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА...
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ...
  • Договор купли-продажи автомобиля Предмет договора Цена договора Права и обязанности сторон. Передача автомобиля и государственная...
  • их СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ, ОХРАНА, промысловое и
  • Анализ внешних и внутренних факторов кризисного состояния организации. Основные подходы к разработке стабилизационной программы выхода из кризиса
  • Модульна контрольна робота № 3.1 з дисципліни «Рекреаційне лісокористування» на тему „ Лісові та лісопаркові ландшафти ” Для...
  • Форма договора письменная; он оформляется выдачей
  • Бельтан – праздник священного союза.
  • Среднеквадратичное отклонение непрерывных велечин не нашла!
  • Понятие и расчет точки безразличия. Почему важно знать значение точки безразличия. (EBIT – I)*(1- T)/ na1 = (EBIT – I)*(1- T)/ na2 (х-0)*(1-0,24)/140=(х-500)*(1-0,24)/100...
  • Правила предоставления микрозаймовООО «Сибирский Кредитный Центр»
  • Машина бөлшектерін қалпына келтіру
  • VI. Организационный комитет Конференции
  • Задачи по трудовому праву. Задача 2. Задача 6. Задача 11.
  • СТРУКТУРНЫЕ ПРИЧИНЫ ИЗМЕНЕНИЯ СРЕДНИХ ЗНАЧЕНИЙ ПОКАЗАТЕЛЕЙ
  • Актуальные проблемы истории Казахстана
  • Артикуляционная гимнастика. Артикуляционная гимнастика с детьми раннего возраста, страдающими церебральным параличом, проводится как в пассивной
  • Долговые обязательства субъекта РФ могут существовать в виде обязательств по…
  • Критерії оцінки уроків студента.
  • С.5. «прожиточный минимум» ??
  • Миф о гербе Украины
  • Вопросы к экзамену по ОБиМБ
  • Тема курсової роботи: Конкуренція та її вплив на формування галузевих моделей ринку.
  • ОТЗЫВ на выпускную квалификационную работу на тему: «Право собственности граждан на недвижимое имущество» студента 4–го курса...
  • Особливості страхування в туризмі
  • Уплата налога при упрощенной системе заменяет уплату налогов, сборов (пошлин) и отчислений в целевые бюджетные и внебюджетные фонды, в том числе
  • Глава 1
  • Скорость фильтрации и действительная скорость движение подземных вод   .
  • Календарно – тематическое планирование
  • Операция деления существенна для мышления не только потому, что она позволяет решать задачи типа той, которая была упомянута в...
  • Рис. 2.1. Четко структурированное решение12 Рис. 2.2. Слабо структурированное решение Содержание основных фаз принятия и реализации...
  • МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з питань нотаріального посвідчення заповітів Нормативна база Загальні вимоги до посвідчення заповіту....

    МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з питань нотаріального посвідчення заповітів Нормативна база Загальні вимоги до посвідчення заповіту....


    ЗАТВЕРДЖЕНО

    Рішенням Методичної ради з питань нотаріату при Головному управлінні юстиції у Київській області

    Протокол №2 від 01.03.2012





    МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


    з питань нотаріального посвідчення заповітів



    Відповідно до ст.1233 Цивільного кодексу України, заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

    Заповіт є одностороннім правочином – дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Застосування цього положення Цивільного кодексу України стосовно заповіту пов’язане із заповітом подружжя, який складається двома особами – подружжям.

    Правові наслідки заповіту виникають тільки після смерті особи, яка його видала – заповідача.

    За життя заповідач вправі у будь-який час скасувати заповіт, змінити його або скласти новий заповіт.

    Заповіт як правочин має відповідати всім вимогам, які звичайно пред’являються до правочинів, що містяться у статті 203 ЦК. Слід звернути увагу на те, що законодавець відокремив норми про заповіт від правил про правочини і договори. Це означає, що розпорядження на випадок смерті не можуть включатися як окремі положення до цивільно-правових договорів, за винятком спадкового договору та договору банківського вкладу.

    Найважливіша ознака заповіту випливає з самого його визначення і полягає в безпосередньому зв'язку заповіту з особою заповідача. Ніхто інший крім заповідача не може скласти (скасувати, змінити) заповіт за заповідача. Законом не допускається відчуження права на складання заповіту, його обмеження або відмова від права на заповіт. Виходячи зі змісту ст. 27 ЦК правочин про відмову від права на заповіт або його обмеження є нікчемним.

    Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 2 ст. 1234 Цивільного кодексу України).

    Відповідно до ст. 34 Цивільного кодексу України повністю дієздатними є фізичні особи, що досягли вісімнадцяти років (повнолітні).

    Особа у віці до 18 років може набути повну цивільну дієздатність, а як результат і право на заповіт у разі реєстрації цією особою шлюбу до досягнення повноліття, надання їй повної цивільної дієздатності коли вона записана матір’ю або батьком дитини, надання їй повної цивільної дієздатності після досягнення шістнадцяти років у випадку, коли вона працює за трудовим договором, надання їй повної цивільної дієздатності після досягнення 16 років у випадку, коли вона бажає займатися підприємницькою діяльністю.

    Надання повної цивільної дієздатності є остаточним, й у випадку, наприклад, розірвання шлюбу чи припинення трудових відносин до досягнення особою 18 років, повна цивільна дієздатність у цієї особи зберігається, як і зберігається право на заповіт.

    Цивільний кодекс України окремо називає такі заповіти як:

    Також у науці цивільного права виділяються й інші види заповітів, зокрема: пропорційні (залежно від співвідношення розміру часток спадкоємців) та часткові (охоплюється певна частина спадщини).

    Заповідач має право в заповіті:

    При посвідченні заповітів нотаріус керується вимогами що встановлені Цивільним кодексом Українивід 16.03.2003 року № 435-IV (з подальшими змінами і доповненнями) (далі за текстом – «ЦКУ») (ст.ст. 27, 202, 1233-1257 ЦК), Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту – «Закон») (ст.56, 57 Закону), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296/5 (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом – Порядок) та Правилами ведення нотаріального діловодства, , затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5 (далі за текстом – «Правила»).


    1. Нормативна база



    1. Загальні вимоги до посвідчення заповіту.


    3.1 Вимоги до форми та змісту заповіту


    Форма заповіту регулюється загальними нормами щодо форми правочинів (ст. 209 ЦК) і спеціальним нормами щодо форми заповіту (ст.1247 ЦК).

    Зазначені вище норми включають наступні вимоги:

    Під письмовою формою заповіту необхідно розуміти те, що текст заповіту має бути викладений на паперовому носії із обов’язковою наявністю підпису особи, яка виразила свою волю, вчинивши правочин (заповідача).

    Зі змісту ст. 1248 ЦК слідує, що нотаріус посвідчує заповіт:

    У двох останніх випадках заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

    У випадку, якщо особавнаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може особисто підписати заповіт, за її дорученням та в її присутності, а також у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи цей документ, відповідно до ч.3 ст. 45 Закону, ч.4 ст.207 ЦКУ та п.1.8 Розділу 3 Порядку, підписує інша особа. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його складено.


    3.2 Вимоги до змісту заповіту.


    Відповідно до п.2.1. Порядку заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

    Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно або його частину. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Якщо в заповіті буде вказане майно, яке на момент відкриття спадщини буде втраченим чи взагалі не придбаним, то в цій частині заповіт буде недійсним. Частина спадщини, яка не включена до заповіту, спадкується за законом.

    До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

    Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною. Окрім цього, заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

    Заповіт не може містити розпоряджень, які суперечать чинному законодавству. Наприклад, не можна посвідчувати заповіт, за яким майно передається в користування спадкоємцеві, оскільки майно заповідають лише у власність. Не можуть бути висунуті умови щодо подальшого розпорядження успадкованим майном, як-от: продаж майна та передача виручених сум іншим особам, заборона відчуження успадкованого майна протягом певного строку тощо, оскільки це обмежує право власності спадкоємця на успадковане майно.


    1. Особливості посвідчення деяких видів заповітів.


    4.1. Особливості посвідчення секретних заповітів.


    Відповідно до статті 1249 Цивільного кодексу України секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

    До повноважень нотаріусів входить нотаріальна дія щодо прийняття документів на зберігання, відповідно до якої документ може бути прийнятий на зберігання нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

    При цьому нотаріус повинен роз'яснити заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини (п.3.2 Розділу 3 Порядку). У даному випадку секретним для будь-яких осіб, враховуючи нотаріуса, є зміст заповіту, однак не сам факт його складання, оскільки відомості про посвідчення секретного заповіту заносяться до Спадкового реєстру.

    Водночас відповідно до ст. 1255 ЦК та ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

    Заповідач подає секретний заповіт нотаріусу у заклеєному конверті з його особистим підписом на конверті. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним. Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту. Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису (ч. 2 ст. 1249 ЦК, п.3.5 Розділу 3 Порядку).

    Секретні заповіти можуть посвідчуватися лише нотаріусами. Статтею 1249 ЦКУвстановлюється порядок посвідчення секретного заповіту. Отже, секретний заповіт посвідчується за загальними вимогами до змісту та форми заповіту (ст. 1235, 1236, ч. 1 та 2 ст. 1247 ЦКУ). При посвідченні секретного заповіту, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення заповіту. Про це він повідомляє членів родини та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або робить повідомлення в пресі. Надалі в присутності зацікавлених осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігається заповіт, і оголошує його. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.

    Секретний заповіт після його оголошення залишається в справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).

    Оригінал секретного заповіту може бути виданий нотаріусом лише на письмову вимогу суду, оформлену у відповідності до ст. 8 Закону Про нотаріат. У такому випадку у справах нотаріуса залишається фотокопія цього заповіту.


    4.2.Особливості посвідчення заповітів подружжя.


    Оскільки заповіт вважається особистим розпорядженням, кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток становить заповіт подружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності (ст. 1243ЦКУ). На заповіт подружжя поширюються всі правила щодо форми заповіту та порядку його посвідчення, передбачені Цивільним кодексом України. Право спадкування майна на підставі заповіту подружжя спадкоємці набувають лише після смерті обох із подружжя.

    Предметом спільного заповіту подружжяє майно, що знаходиться в їх спільній сумісній власності, тобто майно, набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Коли мова йде про заповіт подружжя, необхідно брати до уваги, що особи мають перебувати в зареєстрованому шлюбі і на підтвердження цього факту надавати оригінал свідоцтва про шлюб.

    Фактичні шлюбні відносини не породжують права на спільний заповіт, оскільки термін «подружжя» має певний зміст, визначений Сімейним кодексом України. Заповіт двох або більше (сторонніх) осіб, навіть пов’язаних родинними відносинами або віросповіданням, також буде нікчемним, оскільки правовідносини між ними не регламентовані законом. Тому нотаріус вправі відмовити таким особам у посвідченні спільного заповіту.

    Відповідно до ч.4 ст.1243 ЦКУ у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

    Кожен із подружжя має право в будь-який час відмовитися від спільного заповіту, дотримуючись при цьому усіх правил щодо оформлення відмови від заповітів. Проте оскільки заповіт складений подружжям разом, то право на відмову може бути реалізоване лише коли живими є і дружина, і чоловік. Отже після смерті одного з подружжя другий із них не має права скасувати чи змінити цей заповіт.

    Але матеріальний і фізичний стан одного з подружжя, що залишиться живим, може істотно погіршитися після смерті іншого з подружжя. Виходом із цієї ситуації може стати укладення договору довічного утримання, але майно знаходитиметься під забороною відчуження. Отже така об’єктивна умова може бути підставою для скасування або часткової зміни заповіту подружжя судом.

    Більше того, стосунки між іншим з подружжя, що залишився живим, та спадкоємцем (ми) можуть істотно погіршитися. Тому можуть виникнути підстави для визнання волевиявлення нікчемним або таким, що припинило дію стосовно частки, яка належить одному із заповідачів, чи щодо окремого або всіх спадкоємців.

    Доволі часто в юридичній практиці майно зареєстровано за одним із подружжя, а тому особа може намагатися його відчужити. Згідно п.4.6. Розділу 2 Порядку при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (удова, удівець), відчужувач подає відповідну заяву, в якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Тобто достатньо подати таку заяву і можна відчужувати майно, що надає можливість спочатку відчужити його і лише потім може надійти заява про смерть іншого заповідача. Це положення є неприпустимим і при посвідченні таких договорів доцільно проводити перевірку існування заповіту подружжя.

    Частиною 4 ст. 1243 ЦК України передбачено, що нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя.



    1. Посвідчення заповітів при свідках


    Відповідно до ст. 1253 ЦКУ посвідчення заповіту при свідках відбувається в двох випадках:

    1) за бажанням заповідача;

    2) у випадках коли заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.

    Перший випадок обумовлений особистим бажанням заповідача і в такому разі кількість свідків визначається самим заповідачем. Це може бути як один свідок так і декілька.

    В другому випадку, посвідчення заповіту при свідках вимагає закон, який встановлює обов’язковість присутності не менш як двох свідків.

    Свідки можуть залучатися при посвідченні будь-якого з видів заповіту, чи то заповіт подружжя, чи то заповіт з умовою, чи будь-який інший заповіт.

    Частина третя ст. 1253 ЦКУ встановлює що свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. А частина 4 зазначеної ст. зазначає перелік осіб які не можуть бути свідками, а саме:

    1) нотаріус або інша посадова особа, яка посвідчує заповіт;

    2) спадкоємці за заповітом;

    3) члени сімї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

    4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

    І хоча даний перелік є вичерпним рекомендується не залучати як свідків відказоодержувачів, підпризначених спадкоємців, виконавців заповіту, спадкоємців за законом, які заповітом позбавлені права на спадкування. Не може бути свідком особа, яка підписала заповіт за заповідача (ч.4 ст. 207, ч.2 ст. 1248 ЦКУ).

    В тексті заповіту посвідченого при свідках необхідно зазначати відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дата народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка (абз.4 п.1.11 глави 3 частини ІІ Порядку).

    При посвідченні заповіту при свідках, останні повинні бути присутніми на всіх стадіях його складання і посвідчення.

    Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

    При посвідченні заповіту при свідках нотаріус застосовує посвідчувальний напис на заповіті, посвідченому при свідках на бажання заповідача (форма №46 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства) та посвідчу вальний напис на заповіті, від імені особи, яка не може сама прочитати текст заповіту уголос (форма №47 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства).

    Цивільним кодексом не встановлена обов’язковість присутності свідків у разі якщо особа не може особисто підписати заповіт. Відповідно до ч.4 ст. 207 ЦКУ якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально засвідчується нотаріусом із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Однак як слідує з форми посвідчу вального напису на заповіті від імені особи, яка не може підписатись власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби тощо (форма №47 додатка 25 до Правил ведення нотаріального діловодства) необхідним в такому випадку є запрошення заповідачем не менше двох свідків.


    4.4. Проблемні питання, що виникають при посвідченні заповітів.


    При посвідченні заповітів можуть виникати деякі проблемні питання, від правильного вирішення яких може залежати власне чинність заповіту та наявність судових спорів щодо його змісту в подальшому.

    Далі розглянемо детальніше вирішення деяких можливих проблемних питань, які можуть виникати на практиці при посвідченні заповітів, використовуючи норми чинного законодавства, які регулюють ці суперечні питання.

    Так, зокрема, найбільше проблемних питань існує при посвідчення заповітів подружжя. На даний час існують питання щодо необхідності витребовування нотаріусами при посвідченні заповітів подружжя доказів належності майна подружжю на праві спільної сумісної власності та чинності такого заповіту у випадку розірвання шлюбу.

    Перш за все, варто відмітити, що одним із головних етапів посвідчення заповіту подружжя є необхідність встановлення факту перебування осіб, які звернулися до нотаріуса з метою посвідчення заповіту подружжя, у зареєстрованому шлюбі, на підтвердження чого має бути надано оригінал свідоцтва про шлюб.

    Відповідно до вимог ч.1 ст.1243 ЦКУ, подружжя може спільно скласти заповіт лише щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

    Слід відзначити той факт, що чинним цивільним законодавством України та законодавством України про нотаріат не передбачено необхідності витребовування нотаріусом під час посвідчення заповітів документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві.

    Однак, при посвідченні заповітів подружжя з метою перевірки факту, що заповідане майно є спільною сумісною власністю подружжя та для запобігання виникненню непорозумінь, судових спорів чи неможливості реалізації в майбутньому заповіту подружжя, нотаріусам доцільно оглядати правовстановлювальний документ на майно та конкретизовувати в тексті заповіту подружжя майно, що заповідається.

    Відповідно до ч. 2 ст.1243 ЦКУ, у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

    На основі наведеного слідує, що юридичний зміст заповіту подружжя полягає в одержанні спадщини (майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя), тією особою, яка була обрана за домовленістю подружжя, а також у тому, що той з подружжя, який пережив іншого з подружжя, продовжує жити у звичайному для нього майновому середовищі.

    Ще одним проблемним питанням є чинність заповіту подружжя у випадку розірвання шлюбу. Виходячи з вимог статті 215 ЦКУ, у випадку розірвання шлюбу заповіт подружжя буде нікчемним. У цьому разі визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

    Також слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.1243 ЦКУ кожен із подружжя за життя дружини та чоловіка має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню. Однак не меш важливим є те, що після смерті одного з подружжя, другий з подружжя не має права скасувати чи змінити такий заповіт.

    З огляду на це, нотаріусам перед посвідченням заповіту подружжя необхідно надавати громадянам детальні консультації щодо посвідчення заповіту подружжя, акцентувати їх увагу на відмінностях між особистим заповітом та заповітом подружжя, наслідках, які можуть бути в разі смерті одного з подружжя, та труднощах в реалізації такого заповіту.

    На практиці можуть мати місце випадки, коли за наявності заповіту подружжя «титульний» власник у разі смерті іншого з подружжя відчужує майно, яке є предметом заповіту подружжя, подаючи заяву, що він є удовою/ удівцем (пункт 4.6. глави 1 розділу 2 Порядку).

    З метою уникнення судових спорів та майнових конфліктів доцільним є зазначення у заявах осіб, у яких немає чоловіка або дружини (вдова/вдівець), що майно, яке є предметом відповідного правочину, не є предметом заповіту подружжя.

    Проблемним також є питання щодо можливості складання заповіту стосовно майна, що перебуває у власності одного з подружжя за умови посвідчення заповіту подружжя.

    З огляду на вимоги частини другої статті 1236 Кодексу, якою передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини, при наявності заповіту подружжя кожен з подружжя має право скласти особистий заповіт щодо належного йому на праві особистої приватної власності майна та майнових прав, відповідно до вимог статей 1234, 1247, 1248 Кодексу.


    4.5. Алгоритм дій при посвідченні заповітів.


    Нотаріальна процедура посвідчення заповітів складається з низки взаємозалежних етапів, дотримання яких є обов’язковим. Розглянемо порядок вчинення цієї нотаріальної дії.

    1. Звернення особи, яка бажає посвідчити заповіт до нотаріальної контори. На даному етапі нотаріус, посилаючись на ст.43 Закону України «Про нотаріат», встановлює особу учасника цивільних відносин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

    Оскільки право на заповіт відповідно до ч.1 ст.1234 ЦКУ має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то нотаріус, відповідно до ст.44 Закону України «Про нотаріат», окрім встановлення особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має також встановити її дієздатність.

    Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. В силу того, що зазначені документи надають можливість, як правило, визначити вік особи й, у певних випадках, інші факти, наприклад, факт укладення шлюбу, проте не дають можливості визначити обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, ст.44 Закону України «Про нотаріат» надає нотаріусам наступні повноваження. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органів опіки і піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки і піклування над такою фізичною особою. Окрім цього, у разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

    2. Складання проекту заповіту. На цьому етапі посвідчення заповітів можливі різні варіанти, так зокрема заповідач має право подати свій проект заповіту до нотаріальної контори, який написаний ним власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У разі якщо поданий проект викладений неправильно або взагалі відсутній, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (ч.2 ст.1248 ЦКУ). У випадку, якщо проект заповіту складається нотаріусом на прохання та зі слів заповідача, п.1 ч.2 ст.1248 ЦКУ містить вимогу про те, що за таких обставин заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний, ним власноручно (як і при складенні проекту заповіту самим заповідачем).

    Окрім цього, п.1.7 розділу 1 глави 3 Порядку містить вимогу, що інформація про те, що заповіт прочитаний заповідачем вголос і підписаний ним власноручно має бути зазначена перед підписом заповідача у самому заповіті. Ця інформація відображається наступним чином: «Мною, Прізвище Ім’я По-батькові, текст даного заповіту прочитаний вголос та власноручно підписаний».

    Слід відмітити, що документи, які підтверджують право власності на майно щодо якого потрібно посвідчити заповіт пред’являти не обов’язково. Проте для того, щоб не допустити зазначення в заповіті будь-яких неточностей, неясності рекомендується такі документи в заповідача вимагати для огляду.

    3. Нотаріальне посвідчення заповіту.Оскільки законодавство (ч.3 ст.34 Закону України «Про нотаріат») вимагає при нотаріальному посвідченні викладення заповітів на спеціальних бланках нотаріальних документів, при будь-якому способі письмової фіксації заповіту, включаючи його написання заповідачем власноручно, слід користуватися спеціальними бланками нотаріальних документів.

    При посвідченні заповіту нотаріусом застосовується відповідна форма посвідчувального напису (форма № 45 – 49 додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. №3253/5), який підписується нотаріусом з прикладенням його гербової печатки.

    Текст посвідчувального напису викладається за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та вміщується після підпису заповідача на тій же сторінці чи на звороті документа.

    Якщо посвідчувальний напис не вміщується на відповідному документі, він може бути продовжений чи викладений повністю на іншому спеціальному бланку нотаріальних документів. У цьому випадку бланк, на якому викладено текст документа, та бланк із посвідчувальним написом прошнуровуються і пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса з прикладенням його гербової печатки.

    4. Реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі. Заключним етапом нотаріального посвідчення заповітів є обов’язкове внесення відомостей про заповіти до Спадкового реєстру. Нотаріус вносить відомості до Спадкового реєстру в день вчинення відповідної нотаріальної дії (п.2.8 ч.2 Положення про Спадковий реєстр зареєстрований наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 р. №1810/5).

    До спадкового реєстру вносяться такі відомості про заповіти:

    1. Відомості про заповідача/заповідачів:

    - прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);

    - ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів або причина його відсутності;

    - дата та місце народження.

    2. Відомості про заповіт:

    - вид (заповіт, заповіт подружжя, секретний заповіт);

    - серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту;

    - номер у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

    - відомості про особу, яка посвідчила заповіт;

    - дата та місце посвідчення;

    - місце зберігання заповіту.

    Для підтвердження факту внесення інформації до Спадкового реєстру нотаріус виготовляє витяг про внесення реєстраційного запису до Спадкового реєстру у двох примірниках, один з яких залишається у справі нотаріуса, що посвідчив заповіт, а другий – надається заповідачеві.

    У разі внесення запису про посвідчення заповіту подружжя, на їх бажання, нотаріус виготовляє кожному власний витяг (п.2.9 ч.2 Положення про Положення про Спадковий реєстр зареєстрований наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 р. №1810/5).

    Додаток 1 Зразки заповітів



    Зразок 1



    Заповіт

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин


    Я,Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстрована за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області,

    на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

    усе моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що мені належатиме на день смерті і на що я за законом матиму право, я заповідаю таким чином:

    гр.Біланенко Василю Дмитровичу¼ (одну четверту) частку;

    гр.Біланенко Ігорю Дмитровичу1/4(одну четверту) частку;

    гр.Біланенко Марині Дмитрівні — ¼ (одну четверту) частку;

    гр.Біланенко Катерині Дмитровні — ¼ (одну четверту) частку.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, 1245, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідача, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.



    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписпний.





    Підпис:

    Посвідчувальний напис нотаріуса


    Зразок 2


    Заповіт

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин

    Я,Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстрована за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області,

    на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

    усе моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що мені належатиме на день смерті і на що я за законом матиму право, я заповідаю гр.Біланенко Ігорю Дмитровичу.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, 1245, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідача, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.


    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписпний.


    Підпис:__________________________________________________________________


    Посвідчувальний напис нотаріуса

    Зразок3

    Заповітз покладеннямна спадкоємців інших обов'язків

    Заповіт

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин

    Я,Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстрована за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області,

    на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

    належний мені на праві власності будинок № 100 (сто), який знаходиться в по вулиці Березневій в місті Вишгород, Київської області, я заповідаю гр. Біланенко Василю Дмитровичу.

    Цим заповітом я покладаю на спадкоємця,Біланенко Василю Дмитровичу,обов'язок поховати мене на кладовищі м. Вишгород біля моїх рідних.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, 1245, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідача, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.


    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписпний.


    Підпис:________________________________________________________


    Посвідчувальний напис нотаріуса

    Зразок4

    Заповіт, яким заповідач позбавляє права на спадкування


    Заповіт

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин

    Я,Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстрована за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

    усе моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що мені належатиме на день смерті і на що я за законом матиму право, я заповідаю гр.Біланенко Марині Дмитрівні.

    Своїх синів, гр.Біланенко Василя Дмитровичата гр.Біланенко Ігоря Дмитровичапозбавляю права на спадкування за законом.

    Зміст статей 1224, 1235, 1236, 1241, 1245, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідача, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.


    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписаний.


    Підпис:__________________________________________________________________


    Посвідчувальний напис нотаріуса


    Зразок5

    Заповіт підписаний в присутності свідків від імені особи, яка у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може власноручно підписати і прочитати заповіт



    Заповіт

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин

    Я,Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстрована за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

    усе моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що мені належатиме на день смерті і на що я за законом матиму право, я заповідаю гр.Біланенко Василя Дмитровича.

    Раніше складений та посвідчений Першою київською державною нотаріальною конторою 25 березня 1990 року за реєстром № 5 заповіт цим заповітом скасовую.

    Зміст статей 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідача, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.

    У зв'язку з тим, що гр.Біланенко Катерина Петрівнане може сама прочитати і підписати текст заповіту, згідно зі ст. 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності свідків:

    гр.Микитенко Тараса Петровича,1970 року народження, паспорт АА 000000, виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській 25 квітня 1999 року, який проживає в місті Вишгород, вулиця Пилипенка, будинок №89, квартира №456, Київська область.

    гр.Степаненко Григорія Антиповича,1975 року народження, паспорт ММ 000002, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 25 січня 2000 року, який проживає в місті Вишгород, вулиця Весняна, будинок №45, квартира №76, Киїхвська область.

    Ми, свідки: гр.Микитенко Тарас Петрович та гр.Степаненко ГригорійАнтиповичзачитали цей заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому.

    Ми, свідки: гр.Микитенко Тарас Петровичта гр.Степаненко Григорія Антиповича,не є спадкоємцями за заповітом, членами сім'ї та близькими родичами спадкоємців за заповітом.

    Свідкам роз'яснено зміст ст. 1255 Цивільного кодексу України про те, що вони не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту та його змісту.

    У зв'язку з тим, щоБіланенко Катерина Петрівнає незрячою і не може підписати заповіт власноручно, на її особисте прохання та в її присутності текст заповіту підписав гр.Тарасенко Петро Іванович,реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, що мешкає в місті Вишгород, вулиця Безкрайня, будинок №56, квартира №56, Київська область.

    Підпис:

    Підписи свідків:

    Посвідчувальний напис нотаріуса

    Зразок6

    Заповіт подружжя



    Заповіт подружжя

    Місто Вишгород, Київської області

    Двадцять п’ятого березня дві тисячі дванадцятого року о 14 годині 35 хвилин

    Ми, подружжя,Біланенко Дмитро Іванович, який народився у місті Мелітополь Запорізької області 21 січня 1943 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, та Біланенко Катерина Петрівна,яка народилася в місті Києві 12 травня 1945 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 0000000000, зареєстровані за адресою: місто Вишгород, вулиця Квітнева, будинок №56, квартира №453, Київської області, на випадок нашої смерті робимо таке розпорядження: належні нам на праві спільної сумісної власності подружжя: будинок №100 (сто) по вулиці по вулиці Березневій в місті Вишгород, Київської області, а також автомобіль марки DAEWOO LANOS, 2004 року випуску, заповідаємопо вулиці Березневій в місті Вишгород, Київської області, я заповідаю гр. Біланенко Василю ДмитровичутаБіланенко Ігорю Дмитровичув рівних частках кожному.

    Зміст статей 1241, 1243 Цивільного кодексу України нам нотаріусом роз'яснено.

    На особисте прохання заповідачів, текст заповіту виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитано заповідачем вголос.

    Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Максименко К.І., а другий викладений на нотаріальному бланку ААА №000000, видається заповідачу.



    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписпний.

    Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос, відповідає моїй воліта власноручно підписпний.



    Підписи: ___________________________________________________

    _________________________________________________

    Посвідчувальний напис нотаріуса